Істория гештальт-терапії

Lose your head, come to your senses.

Фріц Перлз

Скажу лише кілька слів про історію гештальт-терапії, спираючись на низку авторитетних видань, в яких Ви зможете детальніше ознайомитися з історією розвитку гештальт-підходу та його представниками, які зробили значний внесок у розробку інструментів та понять цього напрямку [1, 8, 9].

"Гештальт" (Gestalt) - німецьке слово, що означає ціле або конфігурацію. Gestalten означає "надати форму", надати значущу структуру. Це поняття було запропоновано гештальт-психологією на початку ХХ століття. Його суть: сприйняття певного цілого не може бути зведено до простої сумі його елементів. Ось чому поняття "норма" суперечить духу Гештальта, який високо цінує право людини бути несхожою на інших.

Основою гештальт-підходу стали інтуїтивні здогадки та припущення <Фріца Перлза. Геній Перлза та його співробітників (зокрема Лори Перлз та Пола Гудмена) проявився у розробці екзистенційної філософії або "мистецтва жити", що включає кілька філософських, методологічних і терапевтичних напрямків європейського, американського і східного походження.

Засновником гештальт-терапії вважається Фрідріх Саломон Перлз. Вперше цей термін був застосований ним у назві книги "Гештальт-терапія" (Perls, Hefferline, Goodman. Gestalt therapy. Excitement and growth in the human personality. - New York, Julian Press, 1951).

Перлз народився в 1893 році у єврейському кварталі Берліна. Жив у складних сімейних обставинах і з раннього дитинства був бунтарем. У 13 років його вигнали зі школи, тож він записався у вільну школу і весь свій час присвячував участі в театральній групі. Навчання перервала Перша світова війна. На фронті майбутній “батько Гештальту” отримав поранення та переніс отруєння газами. Після війни він закінчує дисертацію з медицини та спеціалізується на нейропсихіатрії.

У 1926 році Перлз починає займатися психоаналізом з Карен Хорні. Далі за її рекомендацією переїжджає до Франкфурта і працює лікарем-асистентом в лабораторії Курта Гольдштейна в дослідженнях порушень сприйняття у солдатів з черепними пораненнями. Там він зустрічає свою майбутню дружину Лору Познер. Другим психоаналітиком Перлза була Клара Хаппель.

У 1928 році в Берліні Перлз влаштовується психоаналітиком і проходить супервізію з психоаналізу у Є. Харніка.

У 1930 він починає свій останній цикл психоаналізу з Вільгельмом Райхом.

У 1934 році Перлз переїжджає до Південної Африки, де організовує Південно-Африканський інститут психоаналізу. Він створює собі велику клієнтуру, стає багатим та знаменитим.

В 1942 видає книгу "Его, Голод і Агресія", в якій викладає основні принципи, з яких надалі формується гештальт-терапія. У першому виданні її підзаголовок називався "Перегляд теорії Фрейда та його методу", що вказує на дистанцію, що виникла стосовно традиційного психоаналізу.

У 1946-му він переїжджає до Америки, де продовжує вести богемний спосіб життя.

У 1951 році з'являється його праця "Гештальт-терапія", а з 1952 він разом з Гудменом, Ізідором Фромом і своєю дружиною починає викладати свій метод в інститутах Нью-Йорка і Клівленда. Навколо них збираються однодумці, так звана "Група сімох". Незабаром вони створюють у Нью-Йорку перший інститут гештальт-терапії.

У 1956 році Перлз усамітнюється. Він пригнічений, хворий, втомився. У важкий період до життя його повертає пізня любов до Марти Фром.

З 1959 по 1963 він подорожує світом (Америка, Ізраїль, Японія). Відвідує комуну "бітників" в Ізраїлі та монастир дзен у Японії.

У 1964 році Перлз облаштовується в Ісалені, організовує гештальт-семінари та демонстраційні сеанси.

У 1968 році у 75 років отримує визнання як засновник гештальт-терапії.

У 1969 році публікує книги "Гештальт-терапія дослівно", "Всередині і ззовні помийного відра".

У 1970-му у віці 77 років Фріц Перлз помирає.

Після його смерті Лора Перлз, Фром та інші члени групи "вийшли з тіні, в яку їх занурило Каліфорнійське сонце Перлза" [8] і дали можливість більшій частині спільноти гештальтистів знову набути сенсу цього підходу. Особливий внесок у гештальт-терапію зробив П. Гудмен, надавши стрункості, послідовності та глибини інтуїтивним перлзовським знахідкам.

Сьогодні гештальт-терапія переживає значний підйом, особливо в Європі, оскільки звідси виростає її культурне коріння. Тут спостерігається як пряме зростання (збільшення числа і компетентності практиків, і навіть пацієнтів, які знаходять нові шляхи для особистісного зростання), так і непряме, бо відбувається поступова асиміляція іншими сучасними напрямками психотерапії безлічі понять, напрацьованих гештальт-терапією. Дедалі більше психологів, викладачів, лікарів використовують елементи гештальт-терапії у своїй роботі.

Гештальт-терапія отримала різні назви: теорія "тут і тепер", або терапія контакту, екзистенційний аналіз, інтегративна терапія, психодрама уяви.

Але найбільше мені близька назва "терапія контактом" (С. Гінгер), в результаті якої людина - при взаємодії з терапевтом - не вчиться зрозуміти чи навчитися, а експериментує, з метою розширення життєвого простору та свободи вибору.

Гештальт-терапія поєднує в собі безліч вербальних та невербальних технік: пробудження сенсорики, робота із заблокованою енергією, диханням, тілом та голосом, висловлювання емоцій, робота зі сновидіннями та уявою, креативність (малюнок, музика, танець тощо).

Перерахую техніки, які гештальт-терапевти використовують у своїй роботі: усвідомлення, порожній стілець (hot seat), програвання пережитих або уявних ситуацій, монодрама - програвання ролей, що виникають в результаті роботи, робота з полярностями та асиміляція, пряме поводження, робота з метафорами, зі снами…

Гештальт безперервно розвивається: зростає кількість інститутів, які займаються практикою та викладанням гештальт-терапії, відкриваються нові школи, і кожен, хто стикається з цим напрямком, робить свій неповторний внесок.

Я бажаю вам плідної подорожі у світ Гештальту та гештальт-терапії.